Serhij Vasylchenko

Реєструючись у соцмережах, багато людей вказали свої дні народження. Тож коли заходиш туди, то часто бачиш у стрічці як когось із твоїх друзів вітають з Днем народження. І напевно кожен іменинник надіється, що всі ті вітання від щирого серця.  Тому коли я це бачу, то згадується випадок у 2007р. з справді щирим привітанням Олеся Станіславовича Довгого. Який з 28 квітня 2006 по 19 квітня 2011 був секретарем Київради та входив до «молодої команди» міського голови Леоніда Черновецького. На той час радник мера Леоніда Черновецького з питань ЗМІ та фактичний керівник всіх комунальних ЗМІ, Казбек Бектурсунов ввів традицію розміщення вітань з днем народження представників київської влади у газеті Київської міської ради «Хрещатик». Також він встановив правило, що вітання повинно бути від політичного супротивника, тобто регіонала повинен вітати БЮТівець і навпаки. Якщо ж не вдавалось взяти привітання від супротивника ( бо багато відмовлялось), а ставили від політичних колег, то Казбек вздрюч...

  Мені не подобається, коли наші реформатори, для просування своїх змін, часто, замість представлення результатів моделювання, якими демонструють, що потенційні плюси , суттєво перевищують потенційні мінуси, які можуть виникнути при впровадженні реформ, просто заявляють, що ці зміни потрібно зробити щоб було як у : Європі, «цивілізованих», або «нормальних країнах». Коли я чую такий аргумент, про «Європу та цивілізовані, або нормальні країни», то згадую ситуацію з полотняними торбинками. Такими, які часто видають на різних заходах, щоб туди складати матеріали. До речі, мені завжди попадались якісні такі торбинки і наша сім’я ними користується. Серед цих торбинок, найкраща була від Міжнародної фундації виборчих систем (The International Foundation for Electoral Systems, IFES). Її крій дозволяв багато покласти до неї продуктів і витримала вона майже 10 років щоденного використання. Але такі полотняні торбинки були популярні ще років 50 назад – у 70-ті роки минулого тисячоліття. ...

Щороку з настанням холодів я підвішую сало на сусідській абрикосі на проти кухонного вікна, щоб було чим синичкам поласувати, а нам мати більш динамічний вигляд за вікном. Синички літають не маленькими зграйками, тож щоб їм було зручно без гармидеру, я почепив на дротиках пару кусків сала. Фото ілюстративне, так було минулого року І от в один день, я помітив відсутність синичок у їх традиційний час обіду, а на самому дереві якийсь рух. Придившись, я помітив чужого кота який лазив по дереву і уважно придивлявсь до розвішаного сала. Я його навіть встиг сфотографувати перед тим, як він зі скочив з абрикоси і побіг до вулиці. Я потім показав це фото рідні, сказавши, що ось така пухнаста і вухаста "синичка" до нас була завітала, але спіймала облизня. В мене була думка, що невдача  у спробі поцупити сало котом, підтвердила правильність розміщення сала на дереві - ворони, сороки та коти не дістануть. Будуть клювати лише синички. Але через пару днів я почув сміх рідні. І коли, заве...